Воскресенье, 19.11.2017, 15:50
| RSS
Главная | Каталог статей
Меню сайта
Категории раздела
статьи [155]
Нормативные документы Украины [45]
Нормативные документы Казахстана [4]
Накази Мінпраці та соцполітики [3]
Патенты [68]
Нормативные документы Российской Федерации [34]
клінічні протоколи лікування хвороб [19]
авторефераты диссертаций [4]
Нормативные документы Беларуси [21]
Нормативные документы СССР [19]
Полезные ресурсы
Мир лаборатории
Медицинский форум
МедЛабДиагностика
Туберкулез предстательной железы
Каталоги
Яндекс цитирования Рейтинг@Mail.ru
Статистика
Клиническая лабораторная диагностика
Главная » Статьи » клінічні протоколи лікування хвороб

Клінічний протокол надання медичної допомоги хворим і постраждалим з гострою печінковою недостатністю
Клінічний протокол

Надання медичної допомоги хворим і постраждалим
з гострою печінковою недостатністю
Код за МКХ 10: КХІ К72.0

Ознаки та критерії діагностики захворювання
Печінкова недостатність проявляється гостро, характерними синдромами є диспептичні розлади, нудота, блювота, підйом температури, порушення функцій ЦНС, печінковий запах, наростання геморагічного синдрому (петехії, носові, маткові кровотечі), розширення вен передньої черевної стінки, іктеричность та свербіж шкіри, склер, печінкові долоні. В початковій стадії розвитку хвороби печінка може бути збільшеною, а при цирозах – зменшена. Гостра печінкова недостатність у дорослих переважно обумовлена цирозом печінки різної (найчастіше алкогольної) етіології в його кінцевії стадії або розвитком фульмінантного гепатиту. Необхідно звертати увагу на епідеміологічний, токсікологічний анамнез, супутні захворювання шлунково-кишкового тракту, онкоанамнез, спосіб життя (алкоголізм, наркоманія, токсікоманія).
Умови при яких повинна надаватись медична допомога
На догоспітальному етапі повинна надаватися невідкладна допомога (оцінка загального стану, катетеризування периферичної, а при можливості – центральної вени, встановлення шлункового зонду, сечового катетера, підтримка прохідності та адекватної вентиляції легень, проведення неінвазивного моніторингу: пульоксиметрія, вимірювання тиску, частоти дихання). Час транспортування хворого повинен бути мінімальним, необхідно завчасно попередити лікувальний заклад про госпіталізацію хворого, при цьому вказати його вік, стан життєво важливих функцій організму.
Хворих з гострою печінковою недостатністю госпіталізують у відділення інтенсивної терапії, а при інфекційних захворюваннях – у інфекційне відділення. При отруєннях, токсичних ураженнях пацієнтів бажано госпіталізувати у центри екстракорпоральної детоксикації.

Діагностична програма:
1. Збір анамнезу захворювання, візуальний огляд, оцінка загального стану хворого, оцінка стану свідомості за шкалою ком Глазго;
2. Вимірювання ЧСС, пульсоксиметрія, АТ, ЦВТ (катетеризація центральної вени), якщо можливо – СІ, ПСО;
3. Вимірювання діурезу;
4. Лабораторне обстеження:
- визначення групи крові, резус-фактору;
- загальний аналіз крові (вміст тромбоцитів, тривалість кровотечі);
- загальний аналіз сечі (вміст жовчних пігментів, діастази);
- копрограма;
- коагулограма;
- біохімічний аналіз крові (АЛТ, АСТ, загальний білірубін та його фракції, загальний вміст білку та його фракцій, креатинін, сечовина, -амілаза);
- аналіз крові на HbSAg, HbCAg, ПЦР на TORCH-інфекції;
- ЕКГ;
- УЗД органів черевної порожнини;
- при можливості – біопсія печінки;
- вимірювання показників КОС та лактату;
- при отруєнні дослідження промивних вод шлунку;

Лікувальна програма
1. Інфузійна терапія: об’єм інфузії для детоксикації (з урахуванням перспераційних та патологічних втрат) 50-100 мл/кг з корекцією електролітів та КОС.
2. Відновлення енергетичних процесів, інфузія 10-20% глюкози в добовій дозі 5-10 г/кг, препарати для зняття набряку гепатоцитів;
3. Препарати, що зменшують цитоліз – гепатопротектори;
4. Препарати, що знижують рівень гіперамоніємії;
5. Для зменшення продукції аміака, токсинів та для звільнення кишківника від азотвмісних продуктів із ШКТ: промивання шлунку, сифонна клізма; для подавлення кишкової флори - антибіотики (неоміцин, аміноглікозиди, метронідазол).
6. Корекція гіпоальбумінемії;
7. При ознаках ДВЗ-синдрому без кровотечі: гепарини під контролем коагулограми;
8. Для корекції геморагічного синдрому, кровотечі: свіжезаморожена плазма, гемостатики;
9. Ентеросорбція;
10. Препарати для гальмування протеолітичного вибуху;
11. Антиоксиданти, мембраностабілізатори;
12. При печінковій енцефалопатії: обмеження поступлення білку до 40-60 г/добу. Протисудомна терапія;
13. При асциті петльові та дистальні діуретики, за показами - лапароцентез. При ускладненні асциту бактерільним перитонітом: антибактеріальна терапія;
14. Підтримка адекватної вентиляції, за показами проведення ШВЛ;
15. Методи екстракорпоральної детоксикації за показами;
16. Консультації спеціалістів: лікаря-інфекціоніста, хірурга, невропатолога, токсиколога.

Характеристика кінцевого очікуваного результату лікування
Очікувані результати лікування – часткове відновлення функції печінки. В разі необхідності вирішувати питання щодо трансплантації печінки.

Тривалість лікування у відділенні інтенсивної терапії: в середньому від 2 до 4 тижнів, якщо немає ускладнень.

Критерії якості лікування
Стабілізація лабораторних та біохімічних показників (печінкових проб), системи згортання крові, газообміну, зникнення або зменшення жовтяниці, відновлення свідомості та газообміну в легенях, діурезу, зникнення судом.

Можливі побічні дії та ускладнення
-печінкова енцефалопатія;
-набряк мозку;
-печінкова кома;
-ниркова недостатність;
-дихальна недостатність;
-кардіоваскулярні розлади;
-розлади кислотно-лужного стану та дисбаланс електролітів;
-коагулопатія та кровотеча;
-сепсис;
-панкреатит;
-портальна гіпертензія;
-асцит та печінковий гідроторакс;
-спонтанний бактеріальний перитоніт;

Рекомендації щодо подальшого надання медичної допомоги
- профілактика поліорганної недостатності (легеневої, ниркової, серцево-судинної, коагулопатії, панкреатиту;
- профілактика інфекційних ускладнень;
- профілактика кровотечі з вен стравоходу, шлунку, кишківника;

Вимоги до дієтичних призначень і обмежень
Хворим необхідно забезпечити повноцінну за калорійністю та якістю вуглеводну дієту, з введенням їжі ентеральним (шлунковим чи інтестинальним) або парентеральним шляхом.
Після стабілізації стану хворого – перевод до хірургічного, терапевтичного або гастроентерологічного відділення.

Директор департаменту організації
та розвитку медичної допомоги населенню Моісеєнко Р. О.

Просмотров: 3935
Холодняк Любовь Владимировна
Хостинг от uCoz@Холодняк Любовь Владимировна